Старонка:Ластоўскі В. Гісторыя беларускай (крыўскай) кнігі.pdf/83

Узнікла праблема ў вычытцы гэтай старонкі

неска та два была послъмь оу Ризе. из Ригы ехали на Гочкыи берьго. тамо твердити мир. оутвердили миръ что былъ не мирно промьжю Смольньска и Ригы. и Готскымь берьгомь“…

Перш за ўсё кідаецца ў вочы ў гэтай грамаце стаўляньне Ѣ і Е адно замест другога: оутвњрдять, остан/ться, всем і інш.

Гэты правопіс дапускаў безразрожлівасьць ва ўжываньні ь, е, г», і ъ, о.

Мы тут бачым, што: е і /» вельмі часта ўжываюцца адно замест другога: боудьте, вьремьнемь, останіьться, Смольнеске — і ехали, Ризе, березі, Немчину.

Замест ь стаіць е: боудѣте, оумрете, поуте, Тоумаше, Латинескому, Готескомь, доконечано.

Замест ь стаіць »: дѣет/», свободныи, языкомі, князі».

Замест е стаіць ь: вѣрьмьнемь, іерьмея, Пантелья, берьго, берьгомь, серьбра, пьрьпрети.

Замест ць стаіць ь: посль, мьсто, старость оу Смольнескь.

Замест ъ стаіць о: отидето, берьго, миро, дълго, Ролфо, оустоко.

Замест о стаіць ъ: вѣдомъ, дъ вѣка, дъбрии, голъвоу, нъга, холъпъ, хълопоу, съръмъ, женъю.

Калі можна было зьмешываць на пісьме ь з е, з» і ъ з о, то знача і самыя гукі, імі выабражаныя, зьмешываліся пры вымаўляньні, г. зн., — што ь і ъ вымаўляліся як галосныя згукі: ь — сходна з е, и», а ъ — з о.

Рэзка адрожнены ь і ъ (е, /» і о) але ёсьць ужо здарэньні зьмешываньня, замены аднаго другім у процілегласьць старадаўнаму ўжываньню: отидето замест славянск. отъидеть, Смольнѣскь, замест Смольньскъ.

Такжа рэзка адрожнены е і и, о і ы, але і тут ёсьць здарэньні зьмешыванья: Іеремея, Пантелья, оу Роусе, соудияміе, людьи, — разам з тым: людии, днии, Божии, — і заўсёды ў прыметніках ыи: живыи, свободѣныи, которыи, правыи.

Зьмешываліся и з ы: Ризкии, княгини, Ризѣскими, хоць, зрэшта, часьцей: Смольнескыи, Гочкыи, Готскым, Латинескым, всякыи, Ригы, порукы, погынеть.

Побач правільнага зьмякчэньня сугалосных: оу Ризь, березь, берьзь, послуси, Волоць, бываюць і неправільныя пераходы: моужа, бирица, Смолѣнеске.

З ліку другіх здарэньняў ужываньня сугалосных трэба адзначыць заўсёднае утрыманьне лъ у канчарох дзеясловаў мінулага часу там, дзе гэты гук пазьней занік у крыўскай мове: оумьрлъ, нальзлъ, потоплъ, перевьзлъ і інш. Між іншым, гэта асобнасьць, мабыць, узята з кніжнай мовы.

Разглядаючы мову граматы ў стасунку да скланеньня імён і зьмены дзеясловаў, — бачым, што хоць даўныя формы мовы ў ёй ужо ня ўсе поўнасьцю захаваны, але праяўляюцца ўсё-ж такі ў даволі чысьленым ліку.