Альбом Арцёма Вярыгі-Дарэўскага/K Dudaru Arciomu at naddźwińśkaha mużyka

K Dudaru Arciomu at naddźwińśkaha mużyka
Верш
Аўтар: Ялегі Пранціш Вуль
23 сакавіка 1859 году
Крыніца: Даследаванні і матэрыялы. — 2014. — Т. 1; бач. 253
Іншыя публікацыі гэтага твора: К дудару Арцёму ад наддзвінскага мужыка. Рукапіс захоўваецца ў Lietuvos valstybes istorijos archyvas, F. 1135-4-391a;.

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




K Dudaru Arciomu at naddźwińśkaha mużyka

Szto tabie, dudar, pryśpieła
Śmieły pieśni zawadzić?
Ci to lohkaja, brat, dzieła
Naszu braćciu praświaćić?

Kryknuć na ciabie panoŭja,
Szto ty szkodnik i miściuk, —
Stracisz hołas i zdaroŭja
I dudu upuścisz z ruk.

І abmyiszsia ślizami,
І padumaisz niraz:
“Bożżaj Łaski niet nad nami,
І niet praŭdy siarot nas”.
Тy miane adnak niasłuchaj:
Mało szto ja zawiadu! —
Cełaj hrudździaj duj i dmuchaj
U żulejku i ŭ dudu!

Ni hniawisia za abmyłku,
Szto zaczać ja nisumieŭ:
Kali BOH tabie daŭ siłku, —
Duj, jak duŭ, — piai, jak pieŭ!

Hrudździaj cełaj hudzi śmieła,
Na uwieś mużyckij świet, —
Szto pasieisz, budzić ceła,
Budzić niekaliś i ćwiet…

Tota radaść, radaść budzić,
Kali boh, za mużykoŭ,
Dy wianok tabie prysudzić —
Z biełych roż i z wasilkoŭ!

Bieły roży — to za heta,
Szto ty sowiść bielisz nam,
Szto nas wywieŭ at Jachweta,
Choć nasz baćka, każuć, Cham.

Wasilki — to, brat, niabiosy,
Аtkul kożnyj Bożżyj dar!
Аtkul sonća, dożdzik, rosy,
Аtkul my i ty, dudar.

Тak, moj miłyj brat Аrćiomka,
Boh ciabie błahasławi!
Іhraj szczyra, piai hromka
І żywi nam dy żywi!

23 marca 1859 hoda,
u panidziełak.
Wiciabsk.
U psiarni.




Jalehi Prancisz Wul


Гэты твор быў апублікаваны да 1 студзеня 1928 года і знаходзіцца ў грамадскім набытку ўва ўсім свеце, бо аўтар памёр, прынамсі 100 гадоў таму.