праз крывое люстра, вуснамі героінь Аглай прапаведуе:
Аглая:
Ми хочемо сказати, що комуністи, хоч і не погани люди, але в більшости страшенно нудні… Ну, словом, світорозуміння іхне — можа напевно твердити — не сягае далі Чемберлена з моноклем і черговоі парт’ячэйки… Правда, цікавлятся ще китайскими справами.
Карамазову пересмикнуло абличчя. Його карючило, що ці випадкові позапартійні дачниці так неахайно ставляться до його партіі. Будучи, так-би мовити, вічним опозиціонером, він у той-жа час був своерідним фанатиком комунізму й, звычайно, не міг спокойно реагувати на це зовсім невпрадане нахабство.
Але розмову вже скончили…
„Ваплітэ“ № 5, ст. 31—32.
Вось у якім сьвятле паказвае пісьменьнік Хвілёвы комуністых — члена ленінскай партыі, якая ператварае СССР, руйнуе капіталізм і будуе новую соцыялістычную культуру. І як справа даходзіць да таго, што, «так званаму прадстаўніку» компар-
