Старонка:Ластоўскі В. Гісторыя беларускай (крыўскай) кнігі.pdf/102

Гэта старонка не была вычытаная

лукне меду, по двѣ овцы, по пятнадесятъ десятковъ льну а по сту хлѣба, а по пяти цебровъ овса, а по пяти цебровъ жита, и по 20 куровъ; а по тольку съ всякаго ста; а на горожанѣхъ 4 гривны куръ, а кто мое слово порушитъ, а станетъ съмною предъ Богомъ.“

П. Бобровскій „Гродненская губернія“ ч. ІІ, балона 818.

ГРАМАТА РЫЖСКАГА АРХІБІСКУПА ВЯЛІКАМУ КНЯЗЮ ФЕДАРУ РАСЬЦІСЛАВІЧУ СМАЛЕНСКАМУ, 1281–1297 Г.

„Благословение отъ митрофолита Ризького ко своему милому сынови, князю великому Феодору, и къ его дѣтемъ, и ко владычѣ, и къ намѣстьнику и ко всѣмъ бояромъ. То буди тобе ведомо, про тую жялобу, что Витьбляне жялобилися на Рижяны, чимь то хотели оправитися противу Гѣлмика, и ихъ слово таково. Хотели ся темь словомъ оправити и рекли такъ пред княземъ Бряньскымъ: выехали 50-ть мужь изъ Ригы и оубили человека, и оузяли 10-ть бѣрковъсковъ воскоу. И ныне я митрофолитъ тако молвю, какъ то Витьбляне неправдою жялобилися па Рижяны, и ныне то есть мнѣ ведомо, аже Рижяне суть в томь невиновати; и ныне я тому дивлюся, аже твои намѣстьникъ слушаеть всякого чоловека слова. А та правда есть промежи васъ и насъ: кдѣ ся тяжя почнеть, ту концяти. И ныне я молюся вамъ, какъ то мозите стояти оу тои правдѣ и оу крестномь человании. Аже иметь жялобитися васъ кто на Рижяны, или Гѣлмико или кто иныи, и вышлите к намъ а мы правдоу дамы по Божьи правдѣ.“

Выдана Нап’ерскім у „Грамотах“ і ў „Русско-Ливон. актах“, бб. 17–18, а такжа ў „Витеб. Стар.“ Сапунова, т. І, б. 22.

ГРАМАТА СМАЛЕНСКАГА КНЯЗЯ ѲЕДАРА РАСЬЦІСЛАВІЧА У РЫГУ 1284 Г. (Рыжск. гар. архіў). Друкавана ў „Собр. гос. гр. и дог.“ (ІІ, № 3), „Др. памят. р.п. и языка“ Срезневск. (238), у Сахарова, табл. ІV.

ГРАМАТА СМАЛЕНСКАГА КНЯЗЯ ѲЕДАРА РАСЬЦІСЛАВІЧА АБ ЗВАНЕ 1284 Г. (Рыжск. гарадз. архіў). Надрукавана ў „Грамотах“ Нап’ерскага і „Русско-Ливон. актах“, № 37.

ПОЛАЦКАЕ ЕВАНГЕЛЬЛЕ XІІІ СТ. Прыналежала Троіцкаму манастыру ў Полацку. У пачатках ХІХ ст., ў часе касаваньня уніі, разам з іншымі кнігамі і рукапісамі забрана ў Петраград, цяпер пераховуецца ў Публічнай бібліатэцы (Пагодзінскага сабр. № 12). Пісана ў цэлы аркуш уставам у 2 гранкі.

КРОНІКА АМАРТОЛА. Пэргамінны рукапіс ХІІІ ст. (Бібліатэка Маскоўскай Дух. Акадэміі, № 100). На адвароце 17 балонкі рукапісу, пасьля агалоўку і прадмовы, знаходзіцца выабражэньне Спаса са стаячымі абапал мужчынам і жанчыной. Над мужчынам подпіс „Михаилъ“, а над жанчыной — „Оксиньня“. На апошняй балонцы рукапісу ёсьць прыпіска для каго і дзе гэты рукапіс пісаны, але цяпер прыпіска замазана. У мове кронікі маюцца крыўскія асобнасьці.