а пана Ильинымъ людемъ следу небрати. А и роспустокъ владыцы не давати. А хто соль везеть — отъ воза грошъ мыта, а коли оминеть, гроша (не) дав, еда (едучи) через его землю — двадцать грошей промыты отъ воза. А притомъ были светки, рада наша: воевода виленскій пан Дидикголдъ, панъ Остикъ, панъ Бутримъ, панъ Кгезкгалъ. Псан у Вильни, въ лѣто 6915, маи 20 ден. А для твердости вышей писаныхъ речей къ сему листу приложили печать нашу.
Гл. „Чтенія въ Имп. Общ. Исторіи и древ. россійскихъ при Московскомъ Университетѣ“. 1899 годъ, кн. ІV (191), бал. 2.
УМОВА ПОЛАЦКА З РЫГАЙ 1407 Г. „Акты, собр. Акад. Наукъ“, № 16; „Русско-лив. акты“, № 164, бал. 129–131. Карскій, „Бѣлоруссы“, т. І.
АДРЫВАК ТАРГОВАЙ УМОВЫ ПОЛАЦКА З РЫГАЙ, КАЛЯ 1407 Г. — „Русско-лив. акты“, № 165, бал. 131–132. Карскій, „Бѣлоруссы“, т. І.
ГРАМАТА КН. ІВАНА СЫМАНОВІЧА, ПОЛАЦКАГА НАМЕСЬНІКА, ДА МАГІСТРАТУ М. РЫГІ, 1409 Г. „Русско-лив. акты“, № 172, бал. 137—138. Карскій, „Бѣлоруссы“, т. І.
