dow z rozmaitych Historikow y Autorow postronnych, y Kijwkich, Moskiewskich, Sławianskich…, Dotąd ciemnochmurną nocą zakrytych Kronik, y Latopiscow Ruskich… z wielka pilnoscią y węzłowatą pracą (osobliwie około Dzieiow Litewskich y Ruskich od žadnego przedtym nie kuszonych) przez Macieia Osostewicivsa Striykowskiego dostatecznie napisana“.
Пачынаецца тэкст, як і ў польскім выданьні.
„Было теды много и(х) з философо(в), и поето(в) пога(н)ски(х) на то(м) свѣте которие то тве(р)дили, якобы свѣ(т) и всякие створе(н)я бы(ть) мѣли бе(з) початку и вѣчно трва(ли), в чо(м) ба(р)зо блуди(ли). Прото мы и(н)шо(го) певнѣ(й)шо(го) давнѣ(й)шого кгру(н)товнѣ(й)шого, и дово(д)нѣ(й)шого фундаме(н)ту початко(в), выводу, и порадку гисторѣи нашои з великою працою долги(м) и пи(л)ночу(й)ны(м) старане(м), а уси(л)ною и щирою охотою пре(д)се зе взятои чите(л)нику ласкавы(й) заложити и на пото(м)ныи трвало(с)ти выставити не можемо, одно з писма сто(го) я(к) з студницы жро(д)ла вѣдомо(с)ти, и науки о б(о)зѣ, которы(й) е(ст) створитле(м), спра(в)цею, ро(з)множителе(м), и поча(т)ко(м) всѣ(х) рече(й)“…
Разважаньні аб імені „славяне“ ў рукапісе сформулаваны так:
„Выво(д) слушны(й), и певны(й), для чогося нашъ народъ называетъ словянами: § Словяне маю(т) быти вла(с)тиве. а правдиве (о чо(м)ся з многи(х) гисторико(в) выше(й) показано) звани, ведлу(г) зда(н)я мудры(х) люде(й) от славы .: понева(ж) сами словяне. и бо(л)гарове з руско(го) прырожоно(го) языка, тое имя собѣ односта(й)не да(ли) от славы и от свои(х) рице(р)ски(х) дѣлносте(й)“.
Цікавы разьдзел выяўляе сабой
„Кройника о бѣло(й) и чорно(й) Руси. Всхо(д)но(й) По(л)ночно(й) Полуде(н)но(й). И о всѣ(х) Народе(х) и(х) Старожитны(х). И и(х) княжата(х). Велико новгоро(д)ски(х). Збо(р)ски(х). Псковски(х). Бѣлоозе(р)ски(х), Киевскихъ, Луцки(х), Володиме(р)ски(х), Волы(н)ски(х), Галицки(х), По(д)горски(х) И ины(х). Славны(х) Народо(х) Руски(х).: § Начало: Старожитное всѣ(х) славе(н)ски(х) народо(в) жродло, намѣ(с)тце рускои землѣ и и(х) славное поколѣ(н)е отку(л)бы и с которои причины. а(л)бо вла(с)но(ст)ю названи были ро(з)маитыи су(т) люде(й) учоны(х), о то(м) мнима(н)я и выводы“…
Ніжэй маецца разьдзел аб гісторыі Літвы:
„Выво(д) о народѣ лито(в)ско(м) в коро(т)цѣ от которы(х) ся часо(в) в знаемо(с) почала вдавати“.
Маецца ў гісторыі традыція, што Стрыйкоўскі напісаў сваю кроніку ў трох мовах: крыўскай, польскай і лацінскай, але толькі польскі тэкст быў надрукаваны, а крыўскі і лацінскі астаўся ў рукапісах.
У прыведзеным тут рукапісе маецца кроніка Стрыйкоўскага не саўсім поўная і з некатарымі адступленьнямі ад польскага тэксту.
ЖЫЦЬЦЁПІСЫ СЬВЯТЫХ, П. СКАРГІ. Любоў да чытаньня жыцьцёпісаў сьвятых спанукнула нашых прадзедаў да перакладу „Żywoty Swiętych“ П. Скаргі, якія былі першы раз надрукаваны па польску ў Вільні ў 1579 годзе. А магчыма, што сэкрэт популярнасьці гэтай кнігі ў ХVІ, ХVII
