Старонка:Ластоўскі В. Гісторыя беларускай (крыўскай) кнігі.pdf/468

Гэта старонка не была вычытаная

украінскія провінціяналізмы да другой паловы ХVІ ст. не зьмяняюць яшчэ самой мовы, яе характару. Толькі з другой палавіны ХVІІ ст., дзякуючы Кіява-Магілянскай акадэміі, пачынае, на аснове ц.-славянскай і старакрыўскай, выступаць у пісаных помніках украінская мова з яе народнымі асобнасьцямі.

„Вѣршѣ“ Саковіча пісаны ў Кіяве яшчэ ў пару панаваньня ў украінскай пісьменнасьці старакрыўскай мовы, дзеля гэтага ў іх яшчэ няма украінскіх асобнасьцяў. Вершы гаварылі студэнты кіяўскай школы на погрэбе гэтмана Канашэвіча ў 1622 годзе. Пасьля агалоўнай балоны, на адвароце яе, памешчаны ў кніжцы верш „На гэрбъ Силного войска Ег. Кр. Мл. Запорозского“, гэткага зьместу:

Кгды мензства Запорозцовъ Кролеве дознали
Теды за ГЕРБъ такого имъ Рыцера дали,
Который ото готовъ Ойчизнѣ служити,
За вольность ей и свой животъ положити.
И якъ треба землею албо водою:
Вшеляко онъ способный и прудкій до бою.

Пасьля вершу на гэрб запарожскага войска ідзе прадмова аўтора да самога запарожскага войска, якому аўтор жадае перамог над ворагамі і бязсьмертнай славы. Зазначыўшы, што найбольшае дабро на сьвеце — свабода, кажа аўтор:

Мензствомъ еѣ рицери въ войнахъ доступуютъ,
Не грошми, але кровю ся еѣ докупуютъ.
Войско Запорозское вольности набыло
Тым, же вѣрне ойчызнѣ и кролюмъ служило.
Кройники о ихъ мензствѣ старые писали,
Якъ они непріятелей ойчистыхъ бивали
Моромъ, сухомъ, частокроть пѣшо, и тыжъ конно,
Хотяй ся непрыятель ихъ убиралъ збройно.
Племя то естъ зъ насѣня оного Яфета,
Корый зъ Симомъ покрылъ отчіе секрета.
За Олега Росского Монархи, плывали
Въ чолнахъ по мору и на Царград штурмовали.
Ихъ то продки зъ Росскимъ ся монархою крестили
Владимеромъ и въ вѣрѣ той статечне жили.
При которой и они такъ стоятъ статечнѣ
Же за ню умирати готови конечнѣ.
Бывали межи войскомъ тымъ князи и паны
Съ которыхъ выходили добрыѣ гетманы.
....................
Они ойчызнѣ нашой суть обороною,
Отъ Татаръ поганыхъ и Турковъ заслоною.

Уся гэта брашура, ад пачатку да канца, зьяўляецца выслаўляньнем казацкага войска і яго гэтманаў, у асобе памершага Канашэвіча. Палітычна-агітаційная мэта брашуры ўложана ня толькі ў яе тэкст але і ў рысункі.