„SIEŃKO NALEWAYKO Poućžyciełowi Saskiemu Pouczenie o Hreczysie, Pryjatelkoie posyłaiet“. (Карскій, „Бѣлоруссы“, т. III). Гэты адрывак сатыры, напісаны нейкім каталіком с прычыны прыезду ў Вільню нованазначанага лютэранскага пастара, які ў першым сваім казаньні даў некалькі цытат у грэцкай мове. Уся сатыра мае гэткі агаловак:
„Witaie na Pierwszy Wiazd z Krolewca do Kadłubka Saskiego Wileńskiego Ixa Her N. Lutermachra“.
Надрукавана яна ў 1642 годзе ў Вільне, хоць на агалоўку паказана „w Witembergu“. Крыўскі адрывак гэтай сатыры, вітаньне прыбыўшага пастара, ўкладае ў вусны Сенькі Налевайкі.
Vžož heto po lichu Sasy podureli,
Koli nam tut hreczychu vsieńku odnieli.
Ochci mnie po Hreczesku brusisz wielmi mnoho,
A sztob tobie daw w hubu nietucie nikoho.
Prydet na tia Mohiła szto y horsz vmiejet,
Koli tolki hreczycha nowaja pospiejet.
Skupawśiab ieś w Nieglennej, zabywsieb skohliti,
A z Saska po hreczesku dumno hłaholiti.
Odrekbyś sia Lutra y biesa samoho.
Pobywszy v Cara związan Moskowskoho
Da y v nas Dutka ieść y Zołud wieliki,
Dionyzey, Dorohíiey, vmieiut laliki.
A w Kiiewi tma ludey so wsiemi światcami
Vpierod hutoryli z starymi hrekami:
Da czy dietko tebe daw wsio nam odbieraiesz.
A Niemca wžo zabywszy po hrecku ihraiesz:
Y tak nudno v Troycy na obraz hladeti,
Po hreczesku podpisan, nelza zrozumieti…
Vcžasiew ty pocžawszy brazgać po hrecžesku,
Da koniec poucženia prydaw ieś po czesku.
Naydem na tia sukin rod inszy iazyk w wodie,
Po siekiersku hłahołat budiesz w tom chołodie.
Tiaszko nam y z Lachami, a horsz z Vnitami,
Ižtob Cerkewi nie vzieli dobrymi prawami,
A wy pak nas nudite iak my leretycy,
Albo kak Lachi zowut sami Schizmatycy.
Nie twoim łysy biesie nosom zaczynaiesz
Woynu z nami: a z Lachi za toho poznaiesz,
Y kisiel kułažyn syn[1] ach nabrawsia pudu,
A ty reczesz poždawszy hdie ia lutro budu.
Захаваліся два экзэмпляры: адзін у Петр. Публ. бібл., другі ў бібліатэцы Варшаўскага унівэрсытэту.
- ↑ Ігра слоў: бацькам кіселя зьяўляецца тут страва — кулага.
