л.16. „вызнанье вѣры стго аѳанасія архіепспа александріи“.
л.19. „слово генадія патріархи константинополского о вѣрѣ“.
л.148. жыцьцёпісы: сьвятамучаніка Кліманта, Іоанна Колібніка, Паўла Ѳйвейскага і др.
ад л. 224 і 272-га казаньні на крыўскай мове.
На 248 лісьце „наука на днь стаг бжественного преображенія гспда нашего іса ха“, якое папяраджае Евангельле на гэты дзень у крыўскай мове:
„Оного часу взялъ іс петра иакова и Іоанна брата его и възвелъ ихъ на гору высокую особно и премѣнился пре(д) ними. И просвѣтилося лице его яко слнце шаты же его стали яко свѣтъ: а ото оуказался: Моисей, Ілія, розмовляючи знимъ. тогды петръ рекъ до іса гсди добро намъ те(ж) ту(т) быти: оучинѣмо ту(т) собѣ три прибы(т)ки: тобѣ едину, Моисеовы едину и Іліи едину: а онъ того еще домовляе(т). А ото оболокъ свѣтлый огорнулъ и(х); и стался голосъ зоболока мовя(ч): то есть снъ мой оулюбимый вкоторомъ собѣ добро оулюбилъ того слухайте; слышачи тое оучнцы оупали на облича свои и барзо полякалися: потомъ приступилъ Гдь и доткнулся ихъ и рекъ имъ: востанте, и небойтеся: а они по(д)несши очи свои нѣкого не видѣли, едно самого Іса. А когды зходили з горы, оуказался имъ ісъ мовячи: нѣкому не повѣдайте видѣнія того, и(ж) снъ члвческій из метвы(х) востане(т)“.
„ПСАЛТИРЬ“, Кутэйнскі манастыр, 1650 г., у 4-ку, 2+262 лісты. (Ундольскій).
„ДІОПТРА, или зерцало живота во мірѣ семъ человѣческого“. Кутэйнскі манастыр, 1651 г., у 12-ку, 8+342+64 лісты. (Ундольскій).
„ЕВАНГЕЛІЕ УЧИТЕЛЬНОЕ“, Вільня, 1651 г., у ліст. (Ундольскій).
ІНТЭРМЭДЗІЯ 1651 ГОДУ, па рукапісу Пылінскага з Горадні. Пераховуецца гэты рукапіс ў Петр. Публ. бібл. (Польск. Q. ХІV. 18). Інтэрмэдзія памешчана як ўступ (accessus) да „Comedia de Iakob et Ioseph Patriarchis“. Зьмест яе гэткі:
Accessus: Iwan. Panowie, szto to za dzieło budut tut dziełaci,
Czy swadźbu na mieyscu siom buduć skakaci.
Aulicus. Ia wiem, lecz tobie darmo nie powiem Iwanie. Iwan. Prozu ciabe, skažy mnie, miłościwyj Panie. Aulicus. Jeźli chcesz, žebyś co się tu dziać będzie wiedział,
Potreba, na pytanie byś mi odpowiedział.
Napród czemu źydowie kozy radzi jedzą,
Bo tajemnice te ludzi nie wiedzą.Iwan. Baćko tak moy kazywał, ciwun wielmi zaczny
I z nauki chłubokiey[1], vsim mužom znaczny
Byw ion wielmi czužiemu[2], wielmi nauczony,
I po wsiom naszym siele naukam ustawiony.
