woli do ynszey Cerwi legować niech hędzie anathema, to iest przeklenty na wieki. y zemną masię rosprawić w dzień strasznego sądu Bożego, y stymi ktòry się przyłożyli naoprawę tey swientej ewangeliey ktòrych ymiona są napisane wksięgach żywota y tu niżey są wyrażone ku drugich zbudowaniu.
Niegodny łukasz Prezbiter Cerkwi Żuchowickiey ręką swą 1668 Msca apryla 13 dnia
Помяни Госпди раба Алеся на wiky wikow Amin (далей рад другіх іменьняў і родаў).
„КРОЙНИКА з лѣтописцовъ стародавны(х), з с(вя)таго Нестора Пече(р)ского и иншихъ, также з кройникъ полских о Руси отколь Русь почалася и о первыхъ князехъ Рускихъ и пони(х) далшихъ наступуючыхъ князех. и о ихъ дѣлахъ. Собраная Року от створеня свѣта… а от Ржства Хр(ыс)това 1681 ?.“ Рукапіс Петр. Публічн. бібліатэкі, б. F. ІV. № 215.
У гэтым аграмадным зборніку ёсьць і другія апавяданьні, не летапісныя: гісторыя старога закону, жыцьцёпісы сьвятых і інш. Пісаны гэты зборнік пераважна стара-крыўскай літэратурнай мовай, прыкладам:
„Далшихъ кн(я)сей не описуютъ Гисторїи Рускїи, бо русь шаблею а не пером бавячися, и писа(ть) не знаючи по паперу, тол(ь)ко по го(ло)вахъ албо по хрибтахъ и где прилучилося шаблями пишучи. не описали свои(х) старовечны(х) княжат имен“.
Рукапіс гэты перапісаны ў Піншчыне, чым тлумачацца трапляючыяся ў ім украінізмы, побач з добрай крыўскай пісоўняй, прыкл.: Батѣя і Батїя (Батыя).
У гэтым рукапісе між іншым ёсьць артыкул: „Отколь Москва оузяла свое назвиско:
„КОРО(Т)КОЕ ОПИСА(Н)Е кроники по(л)ской ведлу(г) вла(с)ности наступова(н)я одного по друго(м) всѣ(х) княжа(т) и кроле(в) народу того. Почавши перве от леха першого Монархи и спра(в)цы по(л)ского. Рукапіс ХVІІ ст. F. ІV. № 152. Петр. Публ. бібліатэкі.
У ліку крыніц, з якіх карыстаўся аўтор, паказуе на Гвагніна і Бельскага: „Ма(р)тинъ Бе(л)ски(й), И александе(р) Кгвакгни(н). кроникари по(л)ские пишу(ть), и(ж) на поча(т)ку папова(н)я того Жикгимо(н)та пе(р)шого (б)ы(л) нѣяки(й) шляхти(ц) коро(н)ны(й) на имя якубъ мелишты(н)ски(й)…“
Пробка мовы:
„З того народу валечного словенского, або са(р)мацкого, два назнамени(т)шие мужеве, и великого се(р)дца кн(я)жата ле(х), и чехъ бра(т)я роженыи иду(ть). тыи теды з иллирику шукаючи собѣ и(н)шого жития на свѣте, выехали з своими уфы пречъ от востока словенского з земли ка(р)вацкои и на захо(д) сло(н)ца удавшися в стороны неме(ц)кие опановали краины межи реками вислою…“
