Ой тысавъ я трысочкы
Зъ білой бырізкы.
Ой спускавъ я річынькы
Съ тихого Дунаю.
Ой сукавъ я шнурочкы
Съ тонкого кужылю.
|}
Я въ полю надъ водою сіяла долю,
Сіючы говорыла: плывы, доля, зъ водою,
Плывы доля зъ водою, а я вслідъ за тобою.
Есть на моры штычына[1], тамъ памъ будэ спочына,
Будэмо спочываты, білы листы пысаты,
Білы листы пысаты, да й до батынька слаты.
Ныхай батынько знае, якъ замужъ дочку дае,
Розуму ны довівшы[2], робыты[3] ны научывшы.
Ой сэ добрая будэ: научать іі людэ
Сырэю дубыною, щобъ була людыною.[4]
|
Щука рыба въ моры
Гуляе до воли.
Есть у вдовы одынъ сынъ,
Да ны давъ Бігъ доли.
|
- ↑ нѣчто въ родѣ острова.
- ↑ не развивши.
- ↑ дѣлать.
- ↑ человѣкомъ.