— Ой прыидь прыидъ, а муй батэньку, нэ бався[1],
А вжэжъ бо муй чипчычокъ удався,
По білэнькуй постилэньцы послався,
Съ чэрвонэю рожэю[2] змышався.
|}
(Сватебная. Записалъ тотъ же.)
— Чомъ ты, Ганночка, нэвэчэраешъ
У своего батэнька?
Ой якъ пуйдешъ а до чужого
Нэ будэшъ вэчэраты:
Сами сядуть вэчэраты
Тэбэ пошлють по воду —
Выдро вэлыкэ, вода далэко,
Ночэнька тэмнэнькая.
— Нэ журитэся, блызькы сусыды,
Нічкою тэмнэнькэю,
Ой есть умэнэ золотый пэрстэнь,
Вінъ будэ мні свытыты;
Ой есть у мэнэ молодъ Иванко,
Вінъ будэ мні годыты:
Я за выдэрцэ, вінъ за другое,
Прынэсэмо обое.
|
(Сватебная. Записалъ тотъ же.)
- ↑ не мѣшкай.
- ↑ съ красною розою.