(Гродненской г., Кобринскаго у.,)
Сталы думы думаты,
Кого въ рекруты браты,
Кого въ рекруты браты —
А всі бідны сыроты.
Дала мэнэ сестра знаты:
— Утыкай, утыкай, родный братэ!
Утыкавъ я черезъ плутъ[1],
А за много гонывъ вуйтъ;
Утыкавъ же я въ стодолу[2],
Сотныкъ зъ вуйтомъ за мною.
Утыкавъ я, ледво[3] втюкъ[4],
Прикрывъ мэнэ жита снупъ.
А воны снупъ поднялы,
И тамъ мэнэ злапалы[5].
Привэли мэнэ до двора:
— Бувай, матко, здорова!
Привэли мэнэ до сэла:
— Бувай здорова, кохана!
Ставъ до міры — ны доставъ,
Но панъ въ рекруты отдавъ.
|
(Записалъ Иванъ Котовичъ.)
- ↑ частоколъ, изгородь.
- ↑ гумно, овинъ.
- ↑ едва.
- ↑ утекъ, ушелъ.
- ↑ поймали.