Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/328

Нагулялася чрезъ літо по полю.
— На тоежъ мы цілэ літо гуляли,
Свому пану густэ житко сжимали,
И частыи снопоньки вязали.
И густыи копоньки ставляли:
Ой якъ густо на нэби зорочекъ^[1]
А ще густій на полі копочекъ.

|}

(Эта пѣснь поется «на дажинкахъ» (окончаніе жнива, послѣдний день жатвы.) Записалъ тотъ же.)

---

XCXIII.

(Тамъ же.)

(Послѣ помолвки — „заручинъ“ хоръ дѣвушекъ поетъ:)

Заручоная Марися,
Заручивъ іі Господь Бугъ,
Іі батенько навпэрудъ,
Заручила іі матюнка.

---

Ступлю я на калину,
Гукну я на родыну:
Збырайся, родочку,
Въ суботу зъ вэчерочку,
Въ суботу пузнэнько,
Въ ниділю ранэнько,

1. звѣздочекъ.