Гэта старонка не была вычытаная
Іі батэнько пытае:
— Дэ ты, донечку, ключи діла?
— Я у тэбэ, татку, вірно служила,
Твоихъ ключикувъ нэ погубыла;
Дэсь у коморі, въ новусэнькой,
У той скрыні[1] чорнусэнькой.
Нэ схотивъ мэнэ бульшъ годоваты[2],
Ани моихъ госты частоваты;
Якъ я пуйду въ чужіи люды.
Мні молодэи догана[3] будэ,
Що мои гостеньки твэрозы,
Що мои гостеньки нэ пьяны.
|}
(Записалъ тотъ же.)
CC. (Тамъ же.) (Сватебный коровай.) Ой золото, золото — Марися, |