Гэта старонка не была вычытаная
Лѣпѣй умѣя моя (имя) вышиваць,
Цёмнинькаи ночи,
При яснаи свячи сѣдзячи,
Тонку бѣленьку
Кашулицу[1] шіючи.
Кабъ я гэту кашулицу пошила,
У нядзѣльку рана,
У дарожечку уложила,
Кабъ свойму свякратку[2] угодзила.
Да зачувъ тое
Молоды (имя) у камори:
— Угодзишь, моя (имя) угодзишь,
По его подворьи подходзишь,
Звонкія ключи поносишь,
Ты маладзенькая ему угодзишь.
|}
(Эта пѣсня сбита. Записалъ тотъ же.)