Старонка:Сѣверо-Западный календарь на 1893 годъ.pdf/105

Гэта старонка не была вычытаная

СТРАРЫ ЛЯСНИКЪ.

Паночку дараженькій, дай пораху крышку,
„Кали маешъ увагу, на старога Гришку!…
„Оть лихо наляцѣло! пришло па астатокъ:
„Найлепшое заучера зъ нашихъ жарабятокъ
„Мядзвѣдзь-падла… дый кабъ-же вауки яго зъѣли!…
„Задушіуши у лѣсѣ, кинуй коло ели!…
„А Божежъ мой!… отъ быу бы конь черезъ два годы,
„А цяперъ што? — ничога окромъ одно шкоды!
„Дай пораху, паночку!“
Такъ старый, чуць живый
Просіу пана даунѣйшій са двара мысливый.
„Штожъ тутъ порахъ паможе?“ —
— „Кабъ разъ здохъ маруха,
„Яго я почастую са стрѣльбы у вухо!“
— Чи ты, Гришка, зваръяцьеу?,
— „Не! — дзякаваць Богу.
— „Якжежъ — ты на мядзвѣдзя?… Ледзве цягнешъ ногу,
Якбы у лихаманцы скачуць табѣ руки.“
— И самъ я гэто знаю… Калижъ плачуць унуки,
„Дый гоманомъ вяликимъ поуна наша хатка.
„Кабъ панъ видзѣу якое было жарабятка!
„И доуго и широко и крѣпко у карку,
„Самый гэты конь быу бы намъ у гасподарку!…
„Ня дарую!… мядзвѣдзю павыцягну жилы!
„Кабъ ня мѣу я спакою и саредзь магилы,