Старонка:Хрыстаматыя беларускае літаратуры. ХІ век—1905 год.pdf/35

Залатая пара.

(16 век).

Францыск Скарына.

(Радз. бл. 1490 г.).

Бівлія руска выложена доктором’ франціском’ скоріною із славнаго града полоцька богу ко чті і людем’ посполітым’ к доброму наученію.

(1517 — 1519 г.г.).

Всякому человеку потребна честі, понеже есть зерцало жітія нашего, Лекарство душевное, Потеха всем’ смутным наіболеі оні же суть в’ бедах і в немошчах’ положены. Протож’ я Францішек’ Скорін сын Полоцка лекарскіх’ науках’ Доктор’. Знаючі сее іже есть наівышша мудрость. Размышленіе смерті і познаніе самого себе і в’спомінаніе напрідушчіе речі. Казал’ есмі тіснуті… … В сеі кнізе (Бібліі) всее пріроженое мудрості зачало і конець… В сеі кнізе всі законы і права, імі же (якімі) люде на землі справоватіся імають, попісаны суть. В сеі кнізе всі лекар’ства душевные і телесные зупол’не (поўнасьцю) знаідете… Ту наученіе сед’мі наук’ вызволеных’ достаточное. Хошчеші лі уметі граматіку ілі по рускы говорячі грамоту еже (каб) добре честі (чытаць) і мовіті учіть, знайдеші в зупол’ноі Бібліі псалтыру чті (чытай) ее… Ашчелі же (калі-ж) коханіе імаші (маеш) ведаті о военных’ а о богатыр’скіх делех’ чті кнігі Судеі, ілі внігі Махавеев’…

Усякаму чалавеку трэба чытаць, бо кнігі — люстра нашага жыцьця, лякарства для душы, пацеха ўсім смутным, найболей-жа тым, што ў бедах і ў трудах знаходзяцца. Дзеля гэтага я, Францыск Скарынін сын з Полацка, доктар лекарскіх навук, — ведаючы тое, што ёсьць найвышэйшая мудрасьць, развага аб сьмерці, пазнаньне самаго сябе і навука для будучыні, — пастанавіў друкаваць. Д-р Францыск Скарына.