З ПРАДМОВЫ ДА „КАТЭХІЗІСА“.
… мілості нетолько в’ чужоземскіх языцех’ кохалі, але бы ся тежь вш̅і Княжацскіе мл̅с̅ті і того здавна слав’ного языка словен’ского розміловаті і оным’ся баваті рачілі. Слушная бо речь ест’, абы вш̅і Княжацскіе мл̅с̅ті того народу язык’ міловаті рачілі, в’ котором’ дав’ные предкі і іх’ Княжац’скіе мл̅с̅ті панове отці вашіх’ Княжецскіх’ мл̅с̅ті славне преднейшіе преложеньства несуть[1]. |
(Каб вы, князі) любілі ня толькі чужаземныя мовы, але каб ваші княжацкія міласьці палюбілі таксама і тую здаўна слаўную мову славянскую, і каб яе ўжывалі. Бо слушным ёсьць тое, каб вашы княжацкія міласьці любілі мову таго народу, якім даўныя прэдкі і іх княжацкія міласьці паны бацькі вашых княжацкіх міласьцяў спрадвеку слаўна кіруюць. |
Філон Кміта.
(Другая палавіна 16-га веку).
З „ОДПІСАЎ“ (1573–1574 г.г.).
Шпягоўскія ведамасьці аб Маскоўшчыне. Далі мне справу шпегі моі, іж’ велікій князь Московскій, собравіші войска немалые, просто тягнул’ (пайшоў) до Казані, хотечі даті ратунок: бо дей Череміса Луговая от’ него ся откінувші, дорогі землею і водяные всі до тых’ царств’ его залеглі і до Казані не пропускают’, шкоду велікую чінят’, і тых дей часов’ войска его осмь тысяч’ на-голову поразілі. Также дей і Нагайцы і іншые орды от’ него ся откінулі і Казань дей запевне облеглі…
Як маскоўскі князь прыймаў паслоў ад перакопскага цара. От’ царя Перекопского был у велікого князя посол…; і колі дей того посла пріймоваті мелі, сам’ дей князь велікій сел’ на местцу своем’ господарском’ і взложіл шлык’ на себе бараній, а ормяк сермяжный, а перед’ нім’ держалі топор’; а сына дей посаділ’ подле себе; у таком же уборе. І колі дей посол’ перед него прішол’ і посольство справовалі, в’ котором’ мовіл’ от’ царя… (вымагаў дані і інш.) а впомніку подал’ ему от’ царя нож’ голый (пагражаючы вайною): то пак’ дей (пасьля гэтага) князь велікій, кгды (калі) выслухал’ посольства, отказал’ дей тому послу тымі словы: „царь дей господарь твой просіт’ мене о дань; іно дей (але-ж) нечого даті, он’ мене всего сам’ ограбіл’, а то ты
- ↑ Прыклад друкаванага пісьма з гэтым тэкстам зьмешчан на стр. 28 „Гісторыі беларускае літэратуры“.
