піть, шелестіть і дорогім піжмом’ воняеть. Колі-ж’ до тебе панічык’ прыеде, частуй же іего достатком’, да і жонку свою подле іего посады; а он’ сыдыть як бес’ надувшыся, махаеть шапкою ілі капелюшем’, і з’ жонкою нашептывает’,…… Да колі-ж’ бы я гетого чорта кулаком’…… по хрыпте, так’ кабы король іего мілость не слыхал’!……
Помню я короля Генрыха, которій з’ заморской стороны Немецкой был’, да зрозумев’, што мы іему не много давалі шыбінковаты, а Немцы іего не вельмі перекрывалі, так’ і он’, познавші, што то не шутка, да і сам’, нікому не оказавшіся, проч’ поехал’ аж’ у свою сторону, аж’ за море скікнул’.
Кажучы правду, не так віноват’ король, як’ гетые радные баломуты, што пры нім, сідят’ да крутят’. Многа тута гетакіх’ ест’, што хоть наша костка, однако собачым’ мясом’ обросла і воняет’; тые-то нас’ дерут’ і за іх’ баламутнямі нашые не пожывятся, Речу Посполітую губят’, і Волынь с’ Подлясем’ пропал’! Знаю, нам’ пріступіло, што ходім’ …… подваренные, бо ся іх’ боімо. А колі-б’ гетакого беса кулаком’ ……, забыв’ бы другый мутыты!
І то, мілостівые панове, не мала шкода, слугі ховаем’ Ляхі: давай же іему сукню хвалендышовую, кормі ж’ іего тлусто; а з’ ніх службы не пытай, — і только убравшіся, на высокіх’ подковках’ до девок’ дыбле і ходыть, а з’ велікого кубка трубіт’: ты пане за стол’, а слуга собе за стол; ты боршчік’ а слуга за пукатую штуку мяса; ты за фляшку, а он’ за другую, а колі слабо держыш’, то он’ і ту з рук вырвет’!…… І такого чортополоха з Немцамі выгнаты, што до нас’ влезлі протів’ праву нашему.
Але зарадно поговорылісмы о разных’ нашіх інтересах’. І гетая не малая штука — коні дрыганты на стайні держаті: давай же ім’ в’ лето і в’ зіме овес’ і сено, подстелай же што ноч’, ховай же для ніх’ слугу Ляха, конюшню і маштелера (канюха); а з’ ніх’ жадной службы не пытай. А колі ж’ ешче Лях’ як’ жеребец’ ржет’ коло девок’ як’ дрыгант’ коло кобыл’, прыймі ж’ к’ нему двох’ Літвінов’, на страж’; бо і сам’ дедко (чорт) не упільнует’!
І гетая на свете дурніна: годыннік’ мне прітрафілося на тандете в Кіеве купіты; далісьмы за іего тры копы грошы, а якосьмы послалі до Вільна на направу, аж’ он’ на пятую копу крутыл’ злодей заморшчык’! Добры - то наш’ годыннык’ петух’, што нехыбне о полночі какарекает!
І то вельмі страшная шкода — гологузые куры ховать: іх’ достатко’ взрыты. А за моей паметі прысмаков’ гетых’ не бывало; добра было: гуска с’ грыбкамі, кашка з’ перчыком’, печонка з’ цыбулькою ілі з’ чосныком’, а колі на перепышные достаткі — каша рыжовая з’ шафраном’. Віна венгерского не за-
