жывалі перед’ тым’,— малмазыю скромно піялі, медок’ і горелочку дзюбалі. А грошы подостатком’ мевалі, муры муровалі і войну славную крепко і лучей держалі……
І то не доречы: в’ богатых’ сукнях’ нашые пане ходят’; не зналі перед тым португале ілі фортугале…… Я тоже раділ бы, нехай бы беложонкі нашые в’ запінаные давные убераліся козакіны, шнурованные назаде носілі роспоркі……
Да бы о чом’ радыты, не знаю; то только вашей мілості пріпомінаю, штобы завсегда, сколько сенаторов’ і панов’ Літовскіх’ прі короне іего мілосты было, был’ бы і я. Только кролевшчізны не маю, бо перед’ другімі не схопыл’.
А штож’ есмо сказалі, то всіе правда. І Анпульку, королевну еі мілость, міленко в’ ручку поціловалі, як’ другые младшые сенаторшчыкі. Давно о том’ раділ’ весь повет’ не только в’ Смоленску, але і в’ Мозыру, кого-б мудрого до вас’ на тот’ з’езд’ выбраты і сентенцыі выправіты;…… уметы перед’ королем’ іего мілостыю і вамі, панове братіа, одкрыты нашые врады. Сказал’ бі кто з’ вас лутше, только не баламутячы; то я на том’ перестану.[1]
Андрэй Рымша.
(Канец 16-га веку).
КОТОРОГОСЯ МС̅Ц̅А ШТО ЗА СТАРЫХ’ ВЕКОВ’ ДЕЕЛО
КОРОТКОЕ ОПІСАНІЕ.
(5 мая 1581 г.).
|
Мс̅ц̅а сентебра погебреіску еюль Мс̅ц̅а октовріа погебреіску тышрі Мс̅ц̅а ноемвріа погебреіску марге усам’,
|
- ↑ Сьпіскаў „Прамовы“ ёсьць некалькі; дзеля недаступнасьці гэтым часам беларускага сьпіску, тут зьмешчана „Прамова“ з украінізаванага сьпіску; яе варта параўнаваць са зьмешчанай у „Гісторыі Беларусі“ Власта.
