а таксама нязручная для нашага часу сінтаксічная будова сказаў у старадаўнай літэратурнай беларускай мове — замінаюць сучаснаму чытаньніку разумець з патрэбнай лёгкасьцю напісанае ў лёгіцы 16-га веку.
З прадмовы. … Пытал’ мя (аўтора) пан’ едін’ премудрый речнік арапскій о мудрості словесной, наріцаемая лоіка, абых’ ему расказал’ слово странных’, іже пріслухают’ в’ лоіце премудрым людем’, языком’ короткім’, не преволокая, о всех’ словесех’ странных, ніжлі збудіт’ сердце ученіково до премудростей седмі і до велікіх кніг’ лоічных’, іже оні суть судно всем’ тем’ мудростем’ седмім…
З беларускай астролёгіі 16-га веку.
Первая планета рекомый Крон, а держіть суботу, а стоіть над’ Русью, над’ Новым’ городом’ і над’ Москвою і над Літвою…
Третья планета аріес’, а держіть вовторок’, а стоіть над Угорьскою землею і над’ Ческою і над’ Волош(с)кою…
Таврус’ землю одр’жіть подле берега морскаго і где Канстінтінополь, Татарскіі поля, Белую Русь, где Новгород’ стоіть, тежь Велікую Польску…
З „Лексікону“ Памвы Бярынды.
Врач’: Лекар’, доктор’.
Град’: Место.
Гражданін’: Мешчанін’.
Ісполін’: Гігант’, велет’, ол’брым’, дужій а велікій чл̅к’.
Краніево место: Лобное месце, лысая гора.
Лікую: Танцую.
Полата: Палац’.
Попрішче: Міля.
Праг’: Порог, одверок.
Пестун’: Педагог’, детоводітель.
Совест’: Сумненьне, разум.
Супруг’: Пара.
Торжішче: Рынок’, торг’.
Цар: Круль, король, найвыш’шіі пан Скіптрофорос.
Что: што, шчо.
