Хрыстаматыя беларускае літэратуры. ХІ век—1905 год/Т. Еўлашэўскі

С. Будны, Ф. Кміта Т. Еўлашэўскі
Дзёньнік
Аўтар: Фёдар Еўлашоўскі
1922 год
З тэстамэнту В. Загароўскага
Іншыя публікацыі гэтага твора: Дзёньнік (Еўлашоўскі).

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Тодар Еўлашэўскі.

(1546–1604).

З „ДНЯЎНІКА“.

Нарадзіны аўтора. Самому Пану Богу мому (майму) зо всякіх’, добродейств’ Его насветшое мілості нех’ зостава (будзе) вечна честь і хвала, за Которого прізренем’ (даглядам) і я, Федор’ Евлашевскій, уроділемсе (урадзіўся) от’ выше помененых’ родічов’ (бацькоў) моіх’ в’ Ляховічах’ в’ року от’ нароженя Сына Божого 1546, месяца февраля 7 дня, в’ неделю, ночі прішлое, около полночі, а дано мі (мне) імя ведля (у зьвязку) свята руского, которое было на он’ (гэты) час’ в’ понеделок’, месеца февраля 8 дня, а у рімлянов’ положено ест’ месеца марца 2 дня — Теодора, гетмана от’ Ліцініуша змучоного. А яко мелом’ (меў), ведомость от’ родічов’, же (што}}) в’ рок’ по уроженю моем’, промовілем (прамовіў) до отца моего „абба“ (тата), з чого се оні урадовалі (узрадаваліся); але я намней (найменш) потом’ не мовіл’ аж в’ полчварта року от’ нарожіня моего почалом’ мовіть…

Адукацыя. А в’ пятом’ року почато мне бавіті наукою рускою, кгдыж’ (калі-ж) в’ тых’ часех’ в’ той нашей стороне, не было ешче іншіх’ наук’, і для того прішло мі зостаті з’ рускою і полскою наукою; і по жідовскый напісаті умелом’, але тое пісьмо іх’ потребуе умеетності (уменьня) языка ебрайскаго, або хоть немецкого, кгдыж’ вже тепер’ біблія жідовская немецкім езыком’, а літерамі іх выдана, чогоб’ полскім езыком’ учініті бы се не могло для ортокграфеі, якей в’ нашіх языках’ не маш’. А потом’, удавші се на службу, трафялі мі се такі паны, которые ме (мяне) оборачалі до браня (зьбіраньня) поборов’ і чіненя лічб’…

Вайсковая служба. А потом’, за наступленем і поднесенем’ войны от’ короля его мілості Жікгімонта Августа з’ кнезем’ Іваном’ московскім’ року 1564 месеца генваря 27, былем’ (быў) в’ бітве на Іваным полю над рекою Улою, а потом’ — то і до впрікреня былі мі частые язды на тые войны…

Зданьнё. 1566 року… едучі з Вілна до дому, мяновіте (іменна) в’ Дорогове, в’ стодоле ночуючі, обачілем’ (убачыў) юж (ужо) на світаню в’ ізбе огністого человека, до которого кгдым’ се порвал’ (калі я кінуўся), он’ теж’ до мне выступовал і, зшедші се серед’ ізбы, порвалем (выхапіў) з запалем’ нож’ і ударілем’ нань (на яго), а он’, знікнувші, знов’ се был’ в’ тым’ же куте указал’ і знову до мне шел’; а я шапку рутілем’ (шыбнуў) нань і окно отворілем’; юж’ малый день был’, а то згінуло…

Ведамасьці аб вайне і асабістыя. Король, его мілость, Стефан’ под’ Кгданском’ з войском’ был’, а Московскій Іван’ у Ліфлянтах’ замков’ веле (многа) побрал’ і позаседал’; там’ же з’ под’ Кгданска з’ абозу прінесено мі лісты короля, яго мілості, на мостовнічество (урадовая пасада) пінское і сервецкое, по небожчіку пану Стефане вакуючое.

Князь маскоўскі аб уніі. Року 1570… послы былі у московского…, которые князю велікому московскому Івану Васільевічу о доконченье унее нашое ознаймілі (абвесьцілі)… Смеялісе Московскій на ознаймене уней, мовечы: „давном’ я то ведал’ же Ляхі і Літва королевскіе’.

Сьмерць маткі. (1572) року нешчаслівого месеца марца второго дня в’ неделе предеднем’ (перад днём) умерла намілшая (наймілейшая) матка моя Феодора з’ велікім жалем’ пана отца нашого і нас, детей іх мілых… А ту (тут) се за смертю пані маткі моей розерване мыслей моіх стало вторе: былі ехать до Угор’ і до Турціі, зведаті інше краіны далеке, научіть се ремесл’ розных…

Панскія сэймы і банкеты. Року 1578… На том-же сейме был у Варшаве княже Ерый Фрыдэрык’ з’ Аншпах’, маркграбя бранденбургскій з малжонкою своею; вырежал’ му (рабіў яму) король Стефан і королева веліку учтівость і банкет’ велікій ве дне і в’ ноцы (ночы) з танцамі чінено; і выправіл собе опеку над княжатем’ прускім’, але му потом’ княжна малжонка его умерла; шідзоно (казана з насьмешкаю) прі дворе, же се (што сябе) порушіла танцем’…

Забілі сына. Року 1602 …в’ лютым місяцы, 16 дня, в’ суботу, забілі сына моего Яна, второго по Ярошу, першым’ сыне моем’, незбожный Ольбрыхт’ Бруханскі, з’ помочю Корсака, швагра своего, там же на месте в’ Новогродку…


Гэты твор быў апублікаваны да 1 студзеня 1929 года і знаходзіцца ў грамадскім набытку ўва ўсім свеце, бо аўтар памёр, прынамсі 100 гадоў таму.