Biełoruśkaja pieja-zdoroŭka (1882)

Biełoruśkaja piḗja-zdôrṓŭka
Верш
Аўтар: Вайніслаў Савіч-Заблоцкі
19 сакавіка 1882
Крыніца: Adresy zbiorowe, listy i wiersze nadesłane Józefowi Bohdanowi Zaleskiemu na jubileusz 80. rocznicy urodzin i imienin w 1882 r. T.5, Życzenia nadesłane z Paryża i całej Francji, 1882. — S. 96r
Верш напісаны з нагоды 80-годдзя польскага пісьменніка Багдана Залескага. У рукапісе перад вершам маюцца дзве старонкі, на якіх Савіч-Заблоцкі разгледзеў асаблівасці беларускага вымаўлення, зрабіў празаічны пераказ тэксту па-польску і змясціў некаторыя тлумачэнні.

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Hej Bôjā́nie Wukraī́nśkij! Hū́tôrku Tôbiḗ
Ja skazā́ŭby, Biełôrū́sin, szto by bȳ́ła mī́łôj…
Tṓlkô ŭ nā́szôj chā́cie siêdzī́ć u kuciḗ
Môskalī́skô tū́hyj s czërnôj swôjḗj sī́łôj!
Môskalī́skô tū́hyj wiā́żeć nam jazȳ́k,
Ŭ biḗłôrū́śkôj chā́cie dū́chnuć nie dajḗć…
A chôciḗŭby ja, hū́dar-môłôdzī́k,
Dla Bôhdā́na, Pṓlszczy sië́h’-nia pôhudziḗć.
I chôciḗby ja siḗrdcê z niëdr uziā́ć
I ŭ môī́ch ruczë̄́nkach ŭ hū́śli ôbiêrnū́ć,
I chôciḗby Wam pô ukṓn hukā́ć:
Wam usiṓ ôdjā́li — nas niê ôdṓjmuć!
Ŭ biełôruśkôj chācie — ach, u mużkōŭ, —
Mnṓhô siḗrdca jëść… pôlêpiḗj czêm ƶyta!..
Dla Bôhdā́na, Polszczy niê bū́dzie tam słoŭ
Pā́miêć ŭ wiek i lū́bka! A tôhṓ dô syta!
Budźže wiêliczë̄́nyj, sôłoŭjū́-Bôhdā́nie!
Biełôrū́sin ja za usiḗch kažū́.
Jak krêścī́ŭ Ty Polszczu, prôkrêścī́, Bôhdā́nie!
Prihôłúb’ ksiêbiē Biełôrūś môjū!
Dṓŭhô tôptôwā́nyj lud my nad Dźwinṓju,
Twôjḗj Polszczy dzieckij, ŭždy niêŭzhodnyj lud,
Ruśkôju nikṓli niê kriwī́m duszṓju.
Bū́dziem Polszczôj zaŭždy jak bȳ́li posiū́d!
Tak hôłū́bže, Bā́ćko! Sī́rych mužykṓŭ.
Prihôłū́b’ Bôjā́nie u hôdzī́nie toj:
Ū dômôwī́nce, kāžuć, szto tôrhā́je kroŭ
Kôli hū́knie piḗja — a piejā́ Ty Poj! —

W Paryżu, leta 1882, marcia dnia 19°
(me Fouz st qezmaini 20)

Wôjnisłaŭ Kazimir Sawicz-Zabłoćkij z Biełôrusi
(polśkij szlachcic-pan a ŭ Hudôŭ hracht, byŭszyj hôłowā́ Krywī́ckôho Wiazku. —

Гэты твор быў апублікаваны да 1 студзеня 1929 года і знаходзіцца ў грамадскім набытку ўва ўсім свеце, бо аўтар памёр, прынамсі 100 гадоў таму.