Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CLXXXVI

← CLXXXV. Ой у гаю, гаю, гаю зэлененькомъ

CLXXXVI. Тихо, тихо Дунай воду нэсэ Беларуская народная песьня 1866 год

CLXXXVII. Мое поле поорано и посіяно жито →

Прапануем да спампаваньня!

CLXXXVI.

(Тамъ же.)

Тихо, тихо Дунай воду нэсэ,
А ще тишей дівка косу чэшэ,
Що начэшэ — за Дунай занэсэ.
На Дунаи яворъ зэлэнэнькій,
Подъ яворомъ коникъ воронэнькій,
На конику козакъ молодэнькій,
На конику хорошенько грае,
На дівчину бровями моргае:
— Ты, дівчино, чи пуйдэшь за мэнэ?
Добре тобі будэ жить у мэнэ.
Пушовъ козакъ на тукъ молотиты,
Милой казавъ легчи, зъупочиты^[1];
Пушовъ милый въ поле ораты,
А юй казавъ обідъ готоваты;
Пушовъ милый въ темный лісъ коситы,
А юй казавъ обідъ приноситы.
Пришовъ козакъ зъ поля, зъ оранья,
А милая зъ корчмы, зъ гулянья.
— Що ты, милая, вдумала, вгадала,
Чомъ мні въ поле істы не носила?»
— Муй милэнькій, головонька боліла,
Тымъ я тобі істы не посила.

(Записалъ тотъ же.)

---

---

1. отдохнуть.