Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CLXXXV

CLXXXIV. На дворі дощь йде, а въ хаты лужа CLXXXV. Ой у гаю, гаю, гаю зэлененькомъ
Беларуская народная песьня

1866 год
CLXXXVI. Тихо, тихо Дунай воду нэсэ

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




CLXXXV.

(Тамъ же.)

Ой у гаю[1] гаю,
Гаю зэлененькомъ,
Тамъ орала дівчинонька
Воликомъ чорнэнькимъ.
Орала, орала
Не вміла гукаты,
Та й наняла козаченька
У скрипоньку граты.
Козаченько грае,
Очками моргае,
И бісъ ёго батька знае,
На що вунъ моргае?
Чи на мои коні,
Чи на мои волы,
Чи на мое білэ личко,
Чи на чорны брови?
— Не на твои кони,
Не на твои волы,
Но на твое білэ личко
И на чорны брови,
Козаченько грае,
Очками моргае.
— Нехай мэи дівчиноньки
Нихто не займае[2].
Якъ мою дівчину
Хто на пыво займэ,
Одобью руки, ноги,
До дому не дойдэ,
До дому не дойдэ
Ракомъ не долизэ[3],
Хай до мэи дівчиноньки
Та й ни хто не лізэ.

(Записалъ тотъ же.)



  1. роща.
  2. трогаетъ, балуетъ.
  3. не доползетъ.